Схемотехніка-2. Цифрова схемотехніка

Кредитний модуль «Схемотехніка-2. Цифрова схемотехніка» (далі – «ЦС») є складовою частиною нормативної дисципліни «Схемотехніка» з циклу професійної підготовки. Кредитний модуль «ЦС» є важливою складовою у програмі підготовки бакалаврів і базовим для вивчення інших дисциплін. Метою кредитного модуля є формування у студентів здатностей:
  • - аналізу цифрових схем;
  • - розробки цифрових схем функціональних вузлів та електронних пристроїв.
Вивчення навчальної кредитного модуля «ЦС» ґрунтується на знаннях, навичках та досвіді, здобутих під час вивчення дисциплін «Математичний аналіз» у розділах, пов’язаних з диференціюванням, інтегруванням, операційним численням, «Вступ до техніки вимірювань» у розділах, пов’язаних з дискретизацією і квантуванням вимірюваних величин, «Теорія електронних кіл» у розділах, пов’язаних з аналізом і розрахунком принципових електронних схем, «Схемотехніка-1. Аналогова схемотехніка» у розділах про підсилювальні схеми, «Теорія сигналів» у розділах цифрової обробки сигналів.
Здобуті знання, навички та досвід є основою для вивчення дисциплін «Мікропроцесорна техніка», яка покладається на здобуті знання про алгебру двійкових величин, будову регістрів та елементів арифметико-логічного пристрою, «Функціональна електроніка», де використовують базові схемні блоки, «Проектування та конструювання мікроелектронної апаратури», яка покладається на знання про властивості поширених цифрових схем.

Поточна успішність:

ДГ-31, ДГ-32, ДГ-33

Лабораторні роботи

Порядок виконання та здачі лабораторних робіт

Допуск до виконання роботи

Для допуску до виконання лабораторної роботи студент повинен знати основні теоретичні відомості щодо роботи, яку він буде виконувати, бути знайомим з порядком виконання роботи, уявляти, які результати мають бути отримані в роботі. Вимірювання виконуються побригадно. В кінці кожного заняття з вимірювання кожна бригада повинна надати результати, які були отримані під час вимірювання на окремих аркушах. Результати мають бути завізовані підписом викладача, що проводить лабораторні заняття, відповідно робиться відмітка про виконання вимірювань у лабораторному журналі. Вразі виявлення незадовільної роботи протягом заняття та відсутності результатів роботи, студент вважається таким, що недопущений до виконання роботи і повинен виконати її в інший час.

Захист роботи

На визначеному викладачем занятті студент повинен здати оформлений протокол виконаної роботи з результатами і висновками. Всі обов'язкові завдання повинні бути виконані. Захист проводиться в усній або письмовій формі по теоретичному матеріалу та його практичному застосуванню, з використанням результатів роботи. Максимальний бал, який можна отримати при вчасній здачі роботи - 5 балів, при невчасній - 4 бали. Користуватися допоміжною літературою під час захисту роботи не дозволяється. Дозволяється використовувати підготовлений власноруч протокол лабораторної роботи.

Вимоги до протоколу

Протоколи лабораторних робіт друкуються з одного боку білого паперу формату А4 шрифтом не менше 10-го. Протокол має містити завірені підписом викладача результати вимірювань (оригінал або копії) бригади, в складі якої студент виконував вимірювання.
  • Протокол виконання роботи оформлюється один на кожного студента. У випадку виявлення ідентичних за змістом протоколів, всі студенти отримують за дану роботу 0 балів без права перездачі та не допускаються до виконання всіх наступних робіт без допуску, підписаного завідувачем кафедри;
  • В протоколі повинні бути викладені: мета роботи, завдання, структурну схему стенду, схеми вимірювання, вихідні результати вимірювань (з візою викладача), обробку результатів вимірювань, належно оформлені графіки та рисунки, висновки;
  • Висновки не повинні дублювати завдання та мету роботи, а повинні містити оцінку та аналіз результатів, отриманих в роботі, порівняння практичних результатів з теоретичними положеннями, власні міркування щодо можливих причин розбіжностей.
Титульний аркуш протоколу повинен містити:
  • - назву факультету/інституту;
  • - назву дисципліни;
  • - номер та назву роботи;
  • - ім'я та прізвище студента, шифр та номер його групи.

Фесечко В. А. методические указания к лабораторным роботам по курсу «Цифровая схемотехника» для студентов факультета электроники всех форм обучения / В. А. Фесечко, Л. А. Худякова, В. Ф. Сташкевич.-К.:НТУУ «КПИ», 2012.- 71 с.

Розрахунково-графічна робота

Завдання РГР "Синтез лічильних схем"

Екзамен

Орієнтовний список теоретичних екзаменаційних питань

Література

Основна:

  • 1. Співак В.В., Багрій Жуйков В.Я., Бойко В.І., Гурій А.М., Зорі В.В. Схемотехніка електронних систем: том 2 Цифрова схемотехніка: підручник. – К.: Вища школа 2005 – 320 с.
  • 2. Бабіч Н.П., Жуков І.А., Основи цифрової схемотехніки, Київ, 2005. – 280 с.
  • 3. Корнейчук В.И., Юрченко О.А., Пацюра И.В. Логические схемы цифровых устройств. – К.: СВІТ, 1996. – 94 с.
  • 4. Пухальський Г.И., Новосельцева Т.Я. Цифровые устройства: уч. пос. Для вузов. Пб.: Политехника, 2002. - 220с.
  • 5. Угрюмов Е.П. Цифровая схемотехника. – СПБ. – Петербург 2001. – 528 с.
  • 6. Бабич Н.П., Жуков И.А. Компьютерная схемотехника: Метод. указания. – К.: КМУГА, 2000. – 72 с.
  • 7. Уилсон Барри. Основы проектрования цифровых схем: Пер.англ. – М. ИЗО дом. «Вильямс», 2004. – 320 с.
  • 8. Фесечко В.О., Зубчук В.І., Попов А.О. Методичні вказівки до курсового проектування по схемотехніці. – К.: КПІ 2009. – 130 с.
  • 9. Шкурко А.И., Процюк Р.О., Корнейчук В.И. Компьютерная схемотехника в примерах и задачах . – К.: «Корнійчук», 2003. – 144 с.

Допоміжна:

  • 1. Юрченко О.А., Пацюра И.В. Логические схемы цифровых устройств. – К.: СВІТ, 1996. – 94 с.
  • 2. Корнейчук В.И. и др. Интегральные схемы оперативной памяти. – К.: ВИПОЛ, 1995. – 72с.
  • 3. Жабин В.И., Ткаченко В.В., Зайцев А.А.: Логические основы и схемотехника цифровых ЭВМ: Практикум. – К. ВЕК, 1999. – 128 с.
  • 4. Сергиенко А.М. VHDL для проектирования вычислительных устройств. – К.: Корнейчук, 2003. – 208 с.
  • 5. Бойко В.А. и др. Курсовые и дипломные проекты. Требования к оформлению документации. – К.: Корнейчук, 2003. – 176 с.
  • 6. Алексенко А.Г. Основы микросхемотехники. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИМЕДИАСТАЙЛ, 2002. – 448 с.
  • 7. Антонов А.П. Язык описания цифровых устройств AlteraHDL. Практический курс. – М.: ИП РадиоСофт, 2001. – 224 с.
  • 8. Бибило П.Н. Синтез логических схем с использованием языка VHDL. – М.: Солон, 2002. – 384 с.
  • 9. Бирюков С.А. Устройства на микросхемах: цифровые измерительные приборы, источники питания, любительские конструкции. – М.: Солон, 2000. – 192 с.
  • 10. Бродин В.Б., Калинин А.В. Системы на микроконтроллерах и БИС программируемой логики. – М.: Эком, 2002. – 400 с.
  • 11. Вл. Стешенко. EDA. Практика автоматизированного проектирования радиоэлектронных устройств. – М.: Нолидж, 2002. – 768 с.
  • 12. Грушвидский Р.И. и др. Проектирование систем на микросхемах программируемой логики. – СПб.: БХВ, 2002. – 608с.
  • 13. Густав Олссон, Джангуидо Пиани. Цифровые системы автоматизации и управления. – СПб.: Невский диалект, 2001. – 557 с.
  • 14. Завадский В. Компьютерная электроника. – К.: ВЕК, 1996. – 368 с.
  • 15. Калабеков Б.А. Цифровые устройства и микропроцессорные системы: Уч. для техникумов связи. – М.: Горячая линия. – Телеком, 2000. – 336 с.
  • 16. Кнышев Д.А., Кузелин М.О. Плис фирмы «Xilinx»: описание структуры основных семейств. – М.: ДОДЭКА – ХХI, 2001. – 240 с.
  • 17. Коляда А.А., Пак И.Т. Модулярные структуры конвейерной обработки цифровой информации. – Мн.: Университетское, 1992. – 256 с.
  • 18. Комолов Д.А. и др. Системы автоматизированного проектирования фирмы Altera MAX+plus II и Quartus II. Краткое описание и самоучитель. – М.: РадиоСофт, 2002. – 352 с.
  • 19. Кучумов А.И. Электроника и схемотехника: Учебное пособие. _ М.: Гелиос АРВ, 2002. – 304 с.
  • 20. Ленк Д. 500 практических схем на популярных ИС: Пер. с англ. М.: ДМК, 2001. – 448 с.
  • 21. Микропроцессорные системы и микроЭВМ в измерительной технике: Уч. пос. для вузов/ Филлипов и др. – М.: Энергоатомиздат, 1995. – 368 с. 5
  • 22. Микропроцессорные системы: Уч. пос. для вузов / Е.К. Александров и др. – СПб.: Политехника, 2002. – 935 с.
  • 23. Микросхемы интегральные серии К157 … КС193 – 2-е изд. перер. и доп. М.: Электроонстандарт, 1993. – 224 с. 16
  • 24. Микросхемы интегральные серии КС1590-КА1843. – М.: Электроонстандарт, 1993. – 224 с.8
  • 25. Микросхемы ТТЛ. Том 1=TTL Taschenbuh. Teil 1: Пер. с нем. – М.: ДМК, 2001. – 384 с. (Справочник)
  • 26. Микросхемы ТТЛ. Том 2TTL Taschenbuh. Teil 2 Пер. с нем. – М.: ДМК, 2001. – 544 с. (Справочник)
  • 27. Нефедов А.В. Интегральные микросхемы и их зарубежные аналоги: Справочник. В 12 т. – М.: РадиоСофт, 2001
  • 28. Новиков Ю.В. Основы цифровой схемотехники. Базовые элементы и схемы. Методы проектирования. – М.: Мир, 2001. – 379 с.
  • 29. Соловьев В.В. Проектирование цифровых систем на основе ПЛИС. – М.: Горячая линия – Телеком, 2001. – 636 с.
  • 30. Солонина А.И. и др. Алгоритмы и процессоры цифровой обработки сигналов. – СПб.: БХВ, 2001. – 464 с.
  • 31. Степаненко И.П. Основы микроэлектроники: Уч. пос. для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЛБЗ, 2001. – 488 с.
  • 32. Стешенко А.Б. ПЛИС фирмы Altera: проектирование устройств обработки сигналов. – М.: ДОДЭКА, 2000. – 128 с.
  • 33. Тавернье К. Схемы синтезаторов речи: Пер. с франц. – М.: ДМК, 2001. – 176 с. (В помощь радиолюбителю)
  • 34. Фромберг Э.М. Конструкции на элементах цифровой техники. – М.: Горячая линия-Телеком, 2002. – 364 с.
  • 35. Чепурной В. Устройства хранения информации. – СПб.: БХВ, 1998. – 208 с.
  • 36. Шелестов И.П. Радиолюбителям: полезные схемы. – М.: Солон, 2002. – 240 с.
  • 37. Шрайберг Г. 400 новых радиоэлектронных схем: Пер. с фр. – М.: ДМК,2001. – 368 с.
  • 38. Шкурко А.И., Процюк Р.О., Корнейчук В.И. Компьютерная схемотехника в примерах и задачах . – К.: «Корнійчук», 2003. – 144 с.
  • 39. Эрглис К.Э. Интерфейсы открытых систем. – М.: Горячая линия – Телеком, 2002. – 256 с.